Волонтерський загін «Милосердя»

«…За покликом душі»
Хочеш щось змінити – починай з себе,
Хочеш щось змінити у суспільстві – прояви ініціативу.
Головне не те, що я віддаю, чи що я отримую,
а ким я стаю, працюючи волонтером.
Якщо ти не можеш довго всидіти на місці, оптиміст, веселий і товариський
або прагнеш до цього, бажаєш реалізувати себе,
хочеш знайти своє місце у цьому світі, активний і кмітливий,
прагнеш бути корисним і, головне, маєш бажання діяти - 
зроби крок на зустріч собі:
Стань Волонтером!

Значення волонтерського руху

Стежинами добра

Волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом небуття громадянської освіти, можливістю вчитися та сприяти розвитку солідарності в країні можливістю реалізувати себе у служінні суспільству. Молодий волонтер завдяки соціальній діяльності, набуває практичні життєві орієнтири, досвід, оволодіває мистецтвом життєтворчості, саморозвитку особистості.

 Девіз загону:

„Зроби крок собі назустріч! Зміни світ на краще разом із волонтерами Лисичанського педагогічного коледжу „Милосердя" !"

Статут волонтерського загону «Милосердя»: Волонтером може стати кожен студент Лисичанського педагогічного коледжу, який бажає брати участь у справах волонтерів, безкоштовно надавати допомогу, розуміти соціальну значимість своєї діяльності.

Сторінками історії

Волонтерській загін «Милосердя» Лисичанського педагогічного коледжу був створений 10.06.2004 року, з метою об’єднання та мобілізації добровільних зусиль студентів, для створення  позитивних змін у суспільстві, місті, спільного рішення загальних проблем виховання, бажання у студентів добровільно служити людям та суспільству.

Основними напрямами роботи волонтерського загону «Милосердя» є:

1. «Я і навколишнє середовище» (прибирання та охорона культурних та історичних пам'ятників);
2. «Я і людина» (соціальна допомога інвалідам, сиротам, просвітницька діяльність, пропаганда здорового способу життя);
3. «Я і історія»(пошукова робота «Волонтерська діяльність», проект «Жива історія»).

Завдання Волонтерського загону «Милосердя»:

1. Об'єднання та мобілізація добровільних зусиль студентів для створення позитивних змін в суспільстві, місті, сумісного рішення загальних проблем, виховання бажання у студентів добровільно служити людям та суспільству.
2. Залучення до волонтерського руху та до суспільних дій студентів ЗВО І-II  рівнів акредитації м. Лисичанська.
3. Заключення довгострокових угод про співробітництво з місцевим товариством „Джерело", притулком для сиріт, соціальними службами міста.
4. Реалізація студентських прагнень щодо здійснення гуманного відношення до людей, які потребують участь у Всеукраїнських та місцевих акціях „Милосердя".
5. Налагодження зв'язків з Волонтерським рухом міста та області.
6. Підтримування тісного контакту зі спілкою „Червоного хреста", міста та області.
7. Зв'язок з місцевою службою Виконкому у справах сім'ї та молоді щодо надання робочих місць для Волонтерів на період канікул.

Волонтери Лисичанського педагогічного коледжу „Милосердя" можуть:

1. Надати допомогу
2. Дати пораду
3. Дарувати любов
4. Зігріти посмішкою
5. Вислухати
6. Допомогти подолати свої недоліки
7. Віддати свій час корисній справі
8. Можливо, відкрити нову сторінку життя.

Волонтери Лисичанського педагогічного коледжу „Милосердя" отримують:

1. Нових друзів
2. Нові знання
3. Досвід
4. Моральне задоволення
5. Грунт під ногами
6. Сенс життя
7. Нові пригоди
8. Волонтер - це людина, яка свідомо, за власним бажанням, безкоштовно працює на користь інших, де це потрібно у суспільному житті.
9. Волонтер - добровільний помічник, - людина, яка розвиває свої особистісні можливості.
10. Приносить користь іншим, а замість отримує нові знання, уміння і навички.
11. Думки і бажання втілює в реальні дії.

Якщо ти:

-   Хочеш змінити світ... -   Шукаєш нових друзів... -   Переконаний, що люди допомагають людям... -   Бажаєш виділитися з натовпу... -   Вважаєш, що є мета, але є проблеми в її досягненні.. -   Сподіваєшся відкрити світ нових надій... -   Вирішив поділитися своїм життєвим досвідом... -   Увесь час плануєш, але не знаєш що... -   Вмієш відповідати на питання... -   Компанійська людина... Тоді віддай своє серце волонтерству.

Поради починаючому волонтеру:

• Зваж свої сили, можливості, бажання, вміння.
• Вибери для себе час і день.
• Визнач — що ти вже вмієш і чому хочеш навчитися.
• Що тобі краще, працювати в групі?
• З ким тобі ліпше працювати з однолітками, молодшими або похилими людьми?
• Знайди собі поле діяльності.
• Суспільна праця не повинна заважати навчанню.

Згідно з Декларацією прав людини і Міжнародною Конвенцією про права дитини волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку. Допомагати людям теж треба вміти, потрібні певні навички, одного бажання іноді буває недостатньо. Волонтерська справа має право на особливе визнання. Волонтери є силою суспільства, яке надає допомогу тим, хто її потребує, але це і унікальна школа життя для самих волонтерів.

Волонтерський загін „Милосердя" має свої закони:

• це добровільний вибір, що визначається особистими поглядами на позицію;
• це активна участь громадянина у житті суспільства;
• це активне сприяння покращенню якості на рівні життя, особистого розвитку та поглибленому почуттю солідарності;
• це самореалізація в суспільній діяльності в рамках різноманітних асоціацій, громадських об’єднань, доброчинних організацій;
• це сприяння реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру в суспільстві.

Волонтерство актуальне завжди!

Про волонтерський рух в Україні сьогодні з захопленням говорять у багатьох країнах світу, називаючи це явище унікальним. Розквіт волонтерської діяльності у нас припав на час Революції Гідності і початок війни на Донбасі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих проблем держави.

В 2019 році людство відзначило 160-річчя виникнення волонтерського руху. Його початком прийнято вважати 1859-й, коли швейцарський підприємець і громадський діяч Жан Анрі Дюнан, вражений страшними наслідками однієї з найкривавіших битв австро-італо-французської війни (під Сольферіно на полі бою лишилися вмирати більше дев’яти тисяч скалічених солдат), фактично ініціював створення Міжнародного комітету Червоного Хреста – організації, що на добровільних засадах надавала би першу медичну допомогу пораненим. Пізніше Дюнан став першим лауреатом Нобелевської премії миру. Принципами, які він започаткував в цій організації, почали користуватись активні громадяни в багатьох країнах світу, і цей рух поступово охоплював різні види діяльності: допомога бідним, важкохворим, сиротам, навчання грамоті, боротьба з пияцтвом. В ХІХ столітті особливо розвивається благодійницька діяльність, яка ставить собі ту ж мету.

Однак вважається, що волонтерство і благодійництво дещо різними видами суспільної діяльності. Адже благодійництво не передбачає особистої безпосередньої участі у суспільно важливій роботі.

У волонтерів інші погляди:

• особиста безпосередня участь у вирішенні певної суспільно важливої проблеми.
• визначальним є принцип добровільності, адже волонтер діє за покликом душі, з почуття потреби реалізувати свою громадянську позицію (саме такі люди формують суспільну свідомість).
• іяльність волонтерів безкорислива, неприбуткова. Вони не отримують ні зарплати, ні жодної матеріальної вигоди, все роблять безкоштовно. І єдина їх нагорода – визнання громади, що може трансформуватись в обрання на різні державні посади чи висування на нагородження медалями та орденами.
• волонтерська робота носить суспільно важливий характер, тобто спрямовується на вирішення проблеми, що турбує багатьох громадян і з певних причин не може повністю вирішитись зусиллями держави.

На українських землях волонтерство розвивалось ще з 19 століття, коли створювались різноманітні громадські організації, що опікувались лікарнями для малозабезпечених, притулками, безкоштовними їдальнями. Активно діяли організації Червоного Хреста, особливо під час російсько-турецької, російсько-японської та Першої світової війн. Волонтери також навчали грамоті (особливо на західноукраїнських землях), створювали підрозділи Товариства тверезості та опікувались будинками для безхатченків.Але з встановленням радянської влади цей рух фактично згортається і починає відновлюватись лише з кінця 80-х років минулого століття.

Саме завдяки волонтерам в 2014 році країна зберегла свій суверенітет.

З перших років незалежності в Україні волонтерство оживає і починає розвиватись. Початком цього процесу вважається 1992 рік, коли створюється служба «Телефон довіри», в якій працювали виключно волонтери. Згодом виникають організації, що реалізовують різні соціальні проекти допомоги важкохворим, багатодітним сім’ям, одиноким людям похилого віку, інвалідам. Активно розвивається напрям боротьби з розповсюдженням СНІДу та допомоги наркозалежним.

У перші роки незалежності ефективно працюють напрями волонтерства під егідою релігійних організацій, особливо протестантських церков. Наприклад, Українська Уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня ще у середині 1990-х років ініціювала створення Адвентистської медичної асоціації України (фундація продовжує діяти по сьогоднішній день, в її рядах понад 700 фахівців вищої і середньої кваліфікації, які надають медичну допомогу нужденним в різних регіонах країни). За сприяння Української лютеранської церкви понад 15 років функціонує “Медична клініка на колесах”. Громади Армії спасіння реалізують такі програми, як “Ліга милосердя” (започаткована для обслуговування самотніх хворих людей, прикутих до ліжка), “Відкриті двері” (передбачає різноманітну допомогу будинкам для осіб похилого віку), “Інтенсивна корекція” (спрямована на кореляцію інтелектуального розвитку неповнолітніх у притулках та дитячих будинках). За трьома проектами – “Домашня опіка”, “Допомога на колесах дітям вулиці”, “Консультативний центр для жінок, постраждалих від торгівлі людьми” – працюють структури “Карітас” Української греко-католицької церкви у Хмельницькій області. У багатьох населених пунктах Закарпатського регіону осередками Римсько-католицької церкви було засновано мережу безкоштовних аптек.

Проте в цілому до 2014 року волонтерський рух в Україні розвивався досить слабо, у порівнянні з іншими країнами світу. Згідно рейтингу World Giving Index в 2010 році Україна займала лише 150 місце (тільки 5 процентів населення було залучено до волонтерської роботи). Але Революція Гідності, анексія Криму та війна на Донбасі все змінили.

Без волонтерів не було б Майдану. Вірніше, він би зібрався, але навряд чи вистояв без надійного по-справжньому народного волонтерського тилу. Всі пам’ятають, як кияни показали всій країні приклад дивовижної самоорганізації заради досягнення головної мети – змінити Україну, зробити її правовою європейською державою. Кожну добу на Хрещатик добровільно, за покликом душі приїздили і приходили тисячі містян, готових надати безкоштовну допомогу мітингувальникам. Волонтери взяли на себе велику частину роботи з облаштування комфортного перебування людей на Майдані. Вони організовували польові кухні, встановлювали намети, надавали необхідну інформацію. Волонтерами ставали також і професіонали – медики, юристи, психологи – що прагнули якось фахово допомогти однодумцям. За лічені дні виникли десятки волонтерських ініціатив та інтернет-проектів: наприклад, «#єврохостел» (допомога по розміщенню протестувальників в квартирах киян), «Євромайдан.SOS», «Майдан.Медик».

Можливо, найбільш значущим результатом Революції Гідності, крім усвідомлення українцями необхідності побудови національної держави, стало виникнення волонтерського руху – важливої складової громадянського суспільства і головної рушійної сили реформування країни.

Після анексії Криму і початку війни на Донбасі волонтерство піднялось на найвищий рівень розвитку за весь час незалежності України. У грудні 2014 року на замовлення Організації Об’єднаних Націй компанія GfK Ukraine провела загальнонаціональне дослідження стану волонтерства в Україні. Згідно висновків дослідження, українці визнають велику роль волонтерського руху в суспільних процесах: 62% визнають роль волонтерів у політичних змінах останнього року, 85% вважають, що волонтерський рух допомагає зміцненню миру, а 81% схильні вважати волонтерський рух обов’язковою складовою громадянського суспільства. Майже чверть українців (23%) мали досвід волонтерства, із них 9% почали займатись волонтерством протягом останнього року. Основним напрямом діяльності волонтерів у 2014-2019 рр. стала допомога українській армії та пораненим – цим займались 70% волонтерів. До подій Майдана найбільш актуальними напрямами діяльності були допомога соціально незахищеним групам населення та благоустрій громадського простору.

Цитату з інтерв’ю, яке дав журналістам одного з українських видань захисник донецького аеропорту Дмитро: "Наша група трималася в аеропорту на одних волонтерах. У сам аеропорт вони не могли прорватися, але привозили допомогу на український блокпост в Піски. Вони везли їжу, предмети гігієни, одяг і взуття, тепловізори, приціли та інше спорядження. Все це нам передавали від простих українців. Держава, крім автоматів і патронів, нічого не давала. Були ще бронежилети, але дуже погані, волонтери нам привезли нормальні – 4-го класу захисту. Ми знали, що про нас пам'ятають, відчували підтримку народу".

Не буде перебільшенням сказати, що волонтерство актуальне завжди!

В рамках реалізації програми волонтерського загону «Милосердя» щодо відзначення 70-річниці Перемоги у Другій світовій війні 1939-1945рр волонтери організували акцію «Візит до ветерана».