|
06.09.2013
45 років – це життя не просто дорослої людини, а й людини, яка отримала певний життєвий досвід. Для випускника педагогічного училища, що має освіту 45 років тому, – це ще й незабутні спогади, море позитивних емоцій, що сприймаються крізь сльози радощів.
6 вересня у Лисичанському педагогічному коледжі відбулася зустріч випускників, які закінчили навчальний заклад у 1968 році. Неможливо було стримати тих, які із захопленням ділилися своїми спогадами. Переглянувши фільм, присвячений 75 річниці навчального закладу, випускники ще раз зустрілися з молодістю. Під мелодію класичного вальсу зустрічали вони свого куратора Орзул Ольгу Михайлівну. Ніби й не було тих 45 років, а їм зараз 16. Пісні та спогади об'єднали знову різних і таких рідних людей. Багато з них були солістами ансамблю «Барвінок», тому заспівати їм неважко.
Від заступника з навчально-виробничої роботи Ігнатуші А.Л. випускники отримали інформацію про сучасний коледж. Під час екскурсій гості ознайомилися з навчальними аудиторіями, лабораторіями, музейним комплексом Лисичанського педагогічного коледжу. Випускники відмітили, що навчальний заклад росте, розвивається і вдосконалюється. Звичні стіни улюбленого навчального закладу наповнюються новим змістом для формування нового покоління педагогів.
Спогади випускників:
Золотухіна О.М.: «Пройшло стільки років, а серце пам'ятає все. Мій батько викладав у педагогічному училище цікаву кіносправу справу, саме він прищепив мені інтерес до освітянської праці. Мені не хотілося навчатися, намагалася декілька разів залишити навчальний заклад. Завдяки його наполегливості я стала продовжувачем педагогічної династії».
Вованець Л.І.: «Лисичанське педагогічне училище дало мені путівку не тільки в доросле, а й освітянське життя. 26 років працюю в Сєвєродонецькому хіміко-механічному технікумі викладачем української мови і літератури. Пам'ятаю найкращі уроки своїх найкращих викладачів Бойко С.З., Винаградової М.М., Зуя В.Т.».
|
