Історична довідка

Лисичанський педагогічний заклад розпочав своє існування з місячних курсів і в 1938 році зробив свій перший випуск вчителів початкових класів за вечірньою формою навчання. Вже через два роки у Лисичанську з'явиться вечірня педагогічна школа (пізніше педагогічне училище) на чолі з першим директором Василем Михейовием Флорем.

Випускники Лисичанської педшколи 1940 р.		Випуск Лисичанської педшколи 1941р.

1941 рік – перший рік війни, перший випуск вчителів початкової школи. Замість випускного вечора і квітів, стримане урочисте засідання, з якого всі почули радянське інформбюро про справи на фронті. Багато випускників не отримали документа про освіту. Така вже була доля людей і навчального закладу. В окупованому Лисичанську 1943 року припинило свою роботу педагогічне училище. Здавалося, перший випуск стане останнім. Але наполегливість людей після війни, чистий ентузіазм педагогів відроджував освіту в Лисичанську. Для навчальних занять виділено три класних кімнати і два підсобних приміщення. Бібліотека налічувала всього 103 книги.

Попри незручне розташування педагогічної школи по вулиці Комуністичній, яка прямує в бік міста Пролетарська, а саме на необжитому пустирі, почалася робота по підготовці педагогічних кадрів для початкових класів. Викладацький склад натхнено і професійно працював з восьмома групами студентів, в яких налічувалося по 30-35 осіб.

Випуск Лисичанської педшколи 1946р.		Педколектив Лисичанської педшколи 1948р.

У 1946 році директором педагогічного училища призначено Кафтанова Миколу Степановича. Новий директор прагнув, щоб будівля навчального закладу знаходилася у м.Вєрхнє. "Нехай педагогічна школа називається Лисичанська, але розташована буде у Верхньому", - просив новий директор. І його прохання задовільнили. Микола Степанович вболіває за педагогічну справу, власноруч на старій газеті пише оголошення про те,що Лисичанська педагогічна школа оголошує набір студентів на відділення вчителів початкових класів. Це оголошення було вивішено біля завода "Донсода" незадовго до кінця робочої зміни. Зроблено перший післявоєнний випуск. Новоспечених вчителів направлено у Тернопільську область, де не вистачало педагогічних кадрів. Незважаючи на матеріальні негаразди, училище випускало справжніх спеціалістів, які отримували якісну освіту, грунтовні знання. Крім вчителів початкових класів, у навчальному закладі організовано окремі групи для підготовки вчителів української і російської мов, математики. Ця необхідність продиктована вимогами перших післявоєнних років. Викладацький склад Лисичанського педагогічного училища в ці роки найбільший. Білоусова М.П, Бойко С.З., Зубарєва А.Г., Золотухін М.О., Денисенко І.М., Ведмідь Т.Г., Бєрднік О.М., Жуков І.І., Ітельсон Б.Є., Виноградова М.М., Верзилов О.М. Охоплені ідеями виховання, вони перетворювали звичайну педагогічну працю на велике радісне захоплення.

1949 рік – нова сторінка в історії Лисичанського педагогічного училища. Директором призначено Фьодорова Павла Антоновича. До 1971 року ця людина очолюватиме навчальний заклад. Матеріальна база тоді складалась із кількох книжкових шаф, деякої літератури та географічних карт. В школі був кінь, який допомогав вирішувати господарчі проблеми. Працювати було важко, але цікаво, загальнонародне прагнення відродитись з руїн воєнного лихоліття підказувало як жити далі. Разом з новим директором приходить і новий подих змін у сфері освіти. Згідно з указом Міністерства освіти (тоді ще Радянського Союза) студенти повинні навчатися вже не три роки, а чотири. Випускники після закінчення педагогічного училища будуть отримувати не свідоцтва, а дипломи.

Випуск 1950 року був першим випуском чотирьохрічного навчання. Молодих спеціалістів направляли в сільські школи, де не вистачало вчителів початкових класів. Вже не просто юнаки та дівчата, а дипломовані спеціалісти, вчили самі інших читати й писати, виступали активними організаторами культурного життя на селі. На той час Лисичанське педагогічне училище - найпотужніший освітянський центр, який готував педагогічну еліту для роботи в школах Ворошиловградської області.

У 1955 році кількісний показник студентів навчального закладу збільшився. Студентський і викладацький склад педучилища поповнила молодь Ждановського, Комунарського, Старобільського навчальних закладів, нові викладачі. Через п'ять років підготовка вчителів для початкої школи здійснюється тими викладачами – ентузіастами, які босоніж пройшли по роздоріжжю війни та повоєнної розрухи: Бутенко Валентиною Іванівною, Бердником О.М., Дорофєєвим Віктором Максимовичем, Орзул Ольгою Михайлівною та Борисом Володимировичем, Лопатою Олександрою Петрівною, Варакутою Олександрою Михайлівною, Грушевським Григорієм Івановичем та Олександрою Прокопівною, Шевченком Михайлом Олексійовичем та Софією Василівною, Зєліковою Раїсою Захарівною, Антоновим А.Т., Киричек Тамарою Кузьмівною, Байраковим Віктором Сергійовичем, Купіною Галиною Гаврилівною. Завучем педагогічного училища була людина самовіддана праці, справжній інтелігент Бойко Сергій Зосимович.

Лисичанське педагогічне училище стає не просто кращим серед інших, а єдиним педагогічним навчальним закладом у Ворошиловградській області, який випускає вчителів для початкових класів. У цьому ж році педучилище змінює свою адресу: його переведено до Лисичанської школи №3 (на фото). Навчання проводяться в другу зміну. Студенти проходять в цієй же школі педагогічну та піонерську практики.

Лисичанське педагогічне училище 1956 р.		Курси завідуючих 1954 р.

Життя вимагало нових перпектив, країна будувала плани на майбутнє. Потрібні були не тільки вчителі початкових класів. У 1957 році, згідно з наказом Міністерства освіти УРСР, у Лисичанському педагогічному училищі відкрито відділення вчителів праці. Воно почало готувати спеціалістів для середньої школи. В 1959 році випущено перших ластівок нової спеціальності. Умови навчання на трудовому відділенні важко було назвати комфортними. Не вистачало технічного обладнання для майстерень, кабінетів. Лише небайдужість директора Федорова Павла Антоновича та викладачів допомогала піднімати з колін нову спеціальність. За період існування спеціальності підготовлено і випущено більше 5000 випускників.

1960 рік – народження нової спеціальності "Дошкільне виховання". Прийом абітурієнтів було проведено на базі середньої школи з 2-річним терміном навчання. Для організації роботи дошкільного відділення потрібні були кадри. Монастирська Олександра Семенівна, яка була на той час завідувачем відділення, ретельно підбирала педагогічні кадри, створювала матеріальну базу для подальшого розвитку нової спеціальності. Виноградова Марина Моісеївна, Дуднік Світлана Іванівна, Ільїнська Ольга Леонідівна, Самсукова Віра Михайлівна, Щербань Я.С., Чеботарьов О.М., Варакута Олександра Михайлівна, Білоконь П.К., Золотухін Н.О., Кириченко Н.О. є ведучими викладачами спеціальності "Дошкільне виховання".

Навчальний заклад розширював спектр своєї професійної підготовки. Тому будівля середньої школи №3 не відповідала новим вимогам часу. Необхідно було щось своє, постійне і матеріально незалежне. Лисичанському педагогічному училищу пощастило. Розформування інтернату в районі Скляного мало свої позитивні сторони: його будівля перейшла до педагогічного училища. З 1966 року закипіле життя педучилища у своєму власному «студентському містечку». Розпочалися перші заняття в новому педучилищі. Але було зрозуміло, що попереду ще багато невирішених питань. Відсутність читальної зали перешкоджає підготовці до навчальних занять студентів. Кімнати в гуртожитку завеликі (проживають по 20-25 чоловік). Тому перша спроба сісти за парти у цьому році підказала, що потрібно роботи далі. 1967 рік став для навчального закладу початком розбудови зсередини. Створювалися кабінети фізики, хімії, шкільної і дошкільної підготовки, машинознавства, музики, малювання, історії, біології, технічних засобів. У самому гуртожитку обладнані кабінети ручної праці, воєнної справи, креслення. Тепер для послуг студентів – бібліотека і читальна зала. Для покращення настрою в коледжі створено куточок гармонійного зближення з живою природою. Студенти піклуються про птахів та тварин. Вже не в планах, а в реальності студенти трудового відділення оволодівають навичками столярної та слюсарної справи в навчальних майстернях. Не тільки словом, а особистим прикладом життєвого досвіду викладачів вирішується багато питань виховання молодого покоління.

У Лисичанському педучилищі створено умови не тільки для теоретичної підготовки студентів. Озброєні знаннями студенти починають перші дні своєї педагогічної практики в школах міста Лисичанська: № 4, 15, 27, 12.

У 1971 році під керівництвом Бутенко В.М. створюється на базі Лисичанського педагогічного училища музей «Молода Гвардія».

У 1977 році керівником Лисичанського педагогічного училища призначено нового директора Царинника Михайла Петровича. Відмінник освіти України, має орден А. С. Макаренка, є почесним громадянином міста Лисичанськ. Здавалося, новому директорові пощастило. Працювати доведеться спокійно: навчальний заклад має затишні аудиторії; вже побудовані майстерні. Але зупинитися на досягнутому своїх попередників Михайло Петрович не збирається. Будова актової зали, великої спортивної зали стає однією з перших задач нового директора.

Випуск Лисичанського педучилища 1973 р.		Заняття в майстерні механічної обробки металів

Постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 29.05.1997 р. на базі Лисичанського педагогічного училища було створено Лисичанський педагогічний фаховий коледж Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (нині – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка).

Новий етап боротьби сучасного навчального закладу за своє існування відкривав непередбачені труднощі та освітні горизонти. Створено комплекс для неперервної педагогічної освіти молоді за освітньо-кваліфікаційними рівнями «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст». З 2001 р. на базі Лисичанського педагогічного коледжу відкриваються університетські групи за спеціальностями «Українська мова і література. Зарубіжна література», «Дошкільне виховання. Психологія», «Трудове навчання. Інформатика».

В 2002 році народжується нова спеціальність «Фізична культура», а у 2012 році – «Видавнича справа та редагування».

Сучасний подих освітянського простору Лисичанський педагогічний фаховий коледж відчує з новим директором. Впродовж шести десятиліть керівниками навчального закладу були в основному чоловіки.

З 2002 по 2020 роки педагогічний коледж очолювала Галина Миколаївна Мінєнко.

Отримавши посаду директора педагогічного коледжу, Галина Миколаївна Мінєнко, починає працювати, як добра господиня. Завдяки її зусиллям навчальний корпус з аудиторіями, майстерні, тренажерні і спортивні зали, комп'ютеризована бібліотека створюють для викладачів і студентів не тільки атмосферу домашнього затишку, а вкрай необхідні умови для підготовки сучасного фахівця.

З 2021 року посаду директора ВП «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» обіймає Літовка Олена Петрівна, викладач психолого-педагогічних та філологічних дисциплін, кандидат педагогічних наук.