“Мені сорочку мама вишивала, неначе долю хрестиком вела…” – цими словами починається текст відомої української пісні, якою оспівана любов до чи не найбільшої народної цінності нашого народу, яка дісталась нам у спадщину від наших предків.
Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями, оберігали їх власників від зла. У вишиванках наші пращури різними кольорами та візерунками вчились зашифровувати добру долю, щастя, радість, любов, багатство… Матері вишивали дітям сорочки, аби їх майбутнє було світлим та безтурботним.
21 травня Україна традиційно відзначає День вишиванки – свято краси народного одягу, який яскраво відображає особливу національну традицію. Вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками. А ще – це душа кожного українця, символ його одвічної приналежності до глибокого коріння прадавніх традицій рідної землі.
Напередодні Дня вишиванки освітянська спільнота Лисичанського педагогічного коледжу ініціювала флешмоб «Вишиванка єднає українців». Не дивлячись на діючі карантинні обмеження, викладачі зі своїми родинами, студенти залюбки пригадали минулорічні традиції цього святкового дня, а також зробили світлини в вишиванках удома, передаючи естафету духу національної єдності одне одному! Адже ми – Українці – нація з найпрекраснішими звичаями в світі!
Нехай правічні народні традиції ніколи не вгасають у серцях поколінь!
